Сторінки

04.04.12

Леонід Кантер: «На узбережжі кожного з океанів ми закопували табуретку і піднімали український прапор»


Днями Тернопіль відвідала група мандрівників, відомих під прізвиськом «табуретники», адже саме цей кухонний предмет, як не дивно, обов’язково беруть у подорожі. Усім охочим вони розповіли про свої пригоди. А щоб уявлення про них було яскравішим, представили фільм «З табуреткою через Гімалаї».
У дорозі знайшли друзів і кохання
Вигадав подорожі «з табуреткою» український режисер і мандрівник Леонід Кантер. На вигляд він звичайний хлопець, окрім хіба що вишитої сорочки та військового галіфе, які вдягнув на зустріч з тернополянами. Ідея мандрівок, розповів Леонід, народилась випадково. Якось разом з друзями сиділи на кухні та мріяли зняти кіно. Не було грошей, апаратури, продюсерів. Однак якщо є сильне бажання, відсутність коштів не перепона. Тож друзі вирішили, що можна знімати документальне кіно про подорожі навколо світу, взявши з собою «любительську» камеру і… звичайну кухонну табуретку.
За словами Леоніда Картера, те, що почалося як незвична гра, з часом перетворилося на частину життя. За шість років мандрівники подолали більше восьми тисяч кілометрів і завдяки інтернету стали відомими на всю Україну. За цей час вони побували біля чотирьох океанів, у Південній та Північній Америці, здійснили подорож через Гімалаї.
Найголовніше те, що у дорозі вони знайшли справжніх друзів і кохання. Наприклад, Леонід Кантер познайомився зі своєю майбутньою дружиною – Діаною. А під час останнього походу до Тихого океану у нього народилася донька.
Далеко звідси люди такі ж, як ми
Фільм «Подорож через Гімалаї з табуреткою», який переглянули тернополяни, викликав шквал емоцій. Мандрівники представили зовсім іншим світ – з дикими яками, буддійськими монастирями та суворими краєвидами. У той же час режисер показує, що люди, які живуть за тисячі кілометрів звідси, нічим не відрізняються від нас. Вони так само плачуть, радіють, борються з труднощами, мріють.
«Подорож через Гімалаї» - це життя без брехні і фальші. На кадрах молоді монахи моляться в монастирі, однак, як і всі ми, хочуть розважатися та радіти життю. Дорогі автомобілі й у Китаї проїжджають, обдаючи людей хмарами куряви, а розбиті вантажівки зупиняються, щоб підібрати хлопців і дівчат з наплічниками.
З Україною в серці
На узбережжі кожного з океанів мандрівники залишали табуретку і український прапор. Під час подорожі влаштовували «вечорниці», співали місцевому населенню українські пісні. З іншого боку, мали нагоду почути «народну творчість» у Китаї, Тибеті.
До слова, у Китаї подорожніх ледь не заарештувала поліція. Їм навіть довелося переховуватись в українському посольстві.
Серед найкращих місць, де довелося побувати, Леонід Картер згадує дитячий табір у Польщі, озеро Атітлак у Гватемалі, острів у Карибському морі, де живе невелике індіанське плем’я «ула». Однак, хоча на планеті ще багато цікавих і незвіданих місць, вони врешті-решт повернулись додому.
Смажені личинки і велетенські банани
Під час подорожей не бракувало і кулінарної екзотики. На Амазонці їх пригощали «сурі» - смаженими личинками комах, що живуть у стовбурах дерев. У Південній Америці – «платаносами»  - різновидом банана, що має довжину сімдесят сантиметрів і у печеному вигляді на смак подібний до солодкої картоплі.
Усіх пригод, які траплялися з «табуретниками», уже й не пригадати.
- Наприклад, у Канаді в метро співати не можна, - зауважив Леонід Кантер. – Для цього існують спеціальні місця, обведені жовтою фарбою. Кожен рік адміністрація метро влаштовує конкурс, на якому відбирає двадцять кращих співаків і видає їм дозволи. Ми цього не знали і влаштували міні-концерт посеред станції. Яке ж було наше здивування, коли після концерту ми, подякувавши за увагу, почули: «Добра робота, хлопці». Працівники метрополітену стежили за нами через відеокамери, однак не стали нас виганяти, бо концерт їм сподобався.
Свої подорожі друзі організовували за власний кошт. Їхали автостопом, підробляли, влаштовували імпровізовані концерти. Сьогодні вони ще не знають, куди помандрують далі. Однак впевнені, що ця подорож була не останньою. Автор ідеї навколосвітньої подорожі Леонід Кантер зізнається, що пише книгу. У ній він обіцяє розповісти про найцікавіші моменти «табуретної» мандрівки.
Леонід Кантер з дружиною Діаною і доньками Магдаленою та Патагонією

Немає коментарів:

Дописати коментар