До нашого міста Сашко приїхав на запрошення від Федерації фрі-файту Західної України та не оминув можливості поспілкуватись зі своїми шанувальниками та журналістами під час офіційного відкриття Тернопільського центру комунікацій.
- Хотілося б звичайно сказати, що я приїхав на святкування 100-ліття “Пласту”, але мене не запросили до Тернополя, – каже музикант. – І, може, воно й добре, бо на щось там пов’язане із релігією, я б не хотів потрапити, а на цікаві для мене заходи я не встигаю. Тож, насправді я приїхав на запрошення свого друга Валерія Чоботаря. Він очолює Західно-Українську федерацію фрі-файту.
Валерій за словами Сашка, запросив його бути гостем на змаганнях. Окрім того, музикант має багато хороших приятелів й серед інших учасників змагань. Тож приїхав підтримати їх навіть попри те, що мав напередодні сольний концерт і трохи зірвав голос. Втім, коли у Тернопіль музикант приїде задля концерту, Положинський поки що не зізнався.
- У Тернополі ми виступали нещодавно – у лютому, – каже він. – А для України інколи і один концерт в одному місті на рік – це вже забагато. Так, за останній рік ми дали десь чотири сольні концерти. Тож тернополянам не варто нарікати на брак виступів “Тартака”.
Гурт за словами Сашка, уже двічі представляв свої альбоми. І збирається працювати у цьому напрямку надалі, навіть попри те, що випускати альбоми – не просто.
- Не просто – не в тому плані, що важко писати пісні, – додає музикант. – А не дуже доцільно випускати продукцію, коли нема куди її подіти – спочатку тобі треба вкласти гроші на запис на хорошій студії, потім потрібно видавати диск, а це робити складно. Бо ті компанії, які можуть це зробити, пропонують такі умови, на які ти не можеш погодитись.
Так, у більшості випадків рекордингова компанія, як каже Положинський, намагається “накласти лапу” на всю творчість виконавця. Тож, підписуючи договір з такою компанією, виконавець отримує лише радість від нового компакт-диску. А комерційного зиску зараз ніхто не гарантуватиме.
- Не так давно я виступав у ролі продюсера збірки української музики “Повільно”, – говорить Сашко. – Це був довгограючий проект, який я почав ще до економічної та культурної кризи. І ось на половині цього проекту бракнуло грошей, процес затягнувся і лише наприкінці минулого року ми видали диск.
Подальші труднощі у хлопців, за словами Положинського, виникли уже під час підписання договорів. Адже дехто з авторів не міг цього зробити через свої зобов’язання із рекординговими компаніями – виходило так, що сам автор не володів авторським правами. На щастя сторони знайшли спільну мову без фінансових вимог зі сторони компаній. Загалом, Сашко був відкритим, розповідаючи не тільки про нюанси роботи, а й про власні музичні вподобання.
- Десь півроку тому мені подарували новий айпод, – додає він. – Я туди скинув мабуть три тисячі пісень різних жанрів і стилів. Ну, а в дорозі слухаю те, що доведеться. Щось там нове накачаю. До речі, я не проти, щоб і нашу музику качали безкоштовно. Я проти того, щоб її продавали.
Більше фото із зустрічі з Олександром Положинським =>>> ТУТ
Немає коментарів:
Дописати коментар